Ангели з одним крилом

Я - особлива дитина, 

Я - ангел з одним крилом, 

Боже творіння, людина, 

Що бореться в світі зі злом.

В моєму серці багато 

ВІРИ, НАДІЇ, тепла...

І лине мрія крилато, 

І прагне ЛЮБОВІ душа...

   Щороку 3–ого грудня весь світ відзначає День захисту людей з особливими потребами – День інваліда. Кажуть, що цивілізоване суспільство таким, для якого найбільшою цінністю є людина, а тому життя та щастя кожної  людини, а особливо   неповносправної , є турботою для  всіх. Чи можемо ми змінитися насправді?  Чи можемо  навчитися любити, не очікуючи нічого у відповідь?   

 Є люди, які знайшли відповідь на усі ці запитання. Вони вміють любити і співчувати, вміють проявляти милосердя і з великим  бажанням це роблять. Це працівники будинків-інтернатів для людей з особливими потребами. Кожного дня їм доводиться спілкуватися з підопічними, допомагати їм, розраджувати, лікувати, вислуховувати, чесати, годувати… І так щодня. Місяцями. Роками…

Людина, котра ні разу не стикалась з неповносправними, не може й уявити який це психологічний, а часто, й фізичний труд.

Коли дитина ще маленька, важко сказати, що чекає на неї в майбутньому. Та правдою є те, що які б труднощі не випали на її долю, вона зможе здолати їх тільки тоді, коли матиме віру в себе. Кожна людина живе сподіваннями на краще. Та не всім дано можливість самостійно впоратись із труднощами. І лише надія є тією силою, яка допомагає жити й радіти життю.

Нелегкою є їх дорога, але віра і небайдужість ближніх допомагають жити. Відкривши серця один одному, ми разом творимо інший світ – світ любові, де незмінними залишаються надія і віра у майбутнє. І для його пізнання відкриваєш себе.

Дуже важливо нам  навчитися частіше дивитися в очі обділених здоров'ям і долею. Адже в їх очах – їх життя, їх душа.

  Жан Ваньє писав: „Коли людина відчуває, що її люблять, у неї формується довіра, її …серце  розкривається назустріч тим, хто її любить і поважає, хто слухає її і розуміє. І у відповідь на цю любов людина розцвітає". Їй хочеться жити, радіти, співати.

4 грудня у Судововишнянському будинку-інтернаті теж відзначали День людей з особливими потребами. Зранку відбувся молебень , який відправив отець Михайло Чамарник.  Святкування розпочала директор закладу Олех Марія Петрівна, привітавши підопічних та працівників, аджу це, можна сказати, Їх професійне свято. Принагідно, вона привітала всіх присутніх Марій з іменинами.

 З щирими словами до присутніх звернулась і вчитель-пенсіонер Шевчишин Марія Степанівна. ЇЇ слова зворушили присутніх, адже кожне слово йшло від серця.

 В рамках соціального проекту, вчителем Княжомостівської ЗОШ І ступеня О.Мельник було організовано привітання підопічних інтернату учнями 3 класу з с.Княжий Міст та дітьми, що проживають на сусідній із закладом вулиці. Щирі дитячі голоси дарували любов і ніжність усім присутнім. Вони читали вірші, співали пісні про добро, дружбу, взаємодопомогу, любов до Бога. За це присутні нагородили школярів оплесками.  Найбільше до душі глядачам припала сценка «Чотири свічки».  

Потім виступали вихованці інтернату. Їх виступ, підготовлений художнім керівником закладу п. Марією, зворушив серця як третьокласників, так й інших глядачів. Дівчата у вишиванках читали вірші, співали свої улюблені пісні, танцювали. А з яким задоволенням і щирістю вони виступали!

На завершення діти обдарували всіх присутніх сердечками, які з любов'ю виготовили і підписали побажаннями ВІРИ, ЛЮБОВІ, НАДІЇ та МИРУ.

 Ми – всі люди, і теж маємо свої обмеження,  і свої дари. Але поряд з цим ми  потребуємо один одного, потребуємо любові до себе, але й маємо потребу ділитись своєю любов'ю з іншими. Хвилини єднання наповнять наше життя якимось новим світлом, новою мудрістю.

                                                                                                      О.Мельник